Є люди, як свічки,-
згорають, відходять у небуття.
Є люди, як зірки,-
горять і світять все життя

     Зіркою такої величини для всіх українців є поетеса Леся Українка. Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу ця людина. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.

02 березня  у Сколівській академічній гімназії відбувся виховний захід, приурочений 147 річниці з дня народження Лесі Українки, який підготували гімназисти 5-10 класів під керівництвом  учителя української мови і літератури Коваленко Ольги  Анатоліївни.

     Свято розпочала  Ольга Анатоліївна , яка розповіла про багатогранну творчу особистість Лесі Українки, про незгасимий вогонь її таланту, про високе поетичне слово, яке написано не розумом, а душею, бо саме там народилося.
   Школярі згадали життєвий і творчий шлях поетеси, декламували вірші Лесі і про Лесю, співали пісні на слова Лесі Українки, інсценізували  уривок з « Лісової  пісні». Талановита гра гімназистів Федорків Божени ( Мавка)та Сурановича Ростислава(Лукаш) нікого не залишили байдужими ,а вірш у прозі  Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…»,прочитаний  Феденко Мартою  і Мацулою Юліїєю, вразив всіх присутніх глибиною думки і віри в любов ,історією взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і кохання без відповіді, нездійсненних мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. Це було щось сильніше й вище за щасливу земну любов.